МОÏ ПIСНI



Категории Лепкий Богдан ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Не голоснi моï пiснi: Вони лунають — мов у снi, У снi якiмсь дивнiм-дивнiм, В недоспанiм, в нездiйсненiм, У снi про щастя, про любов, А дiйснiсть — кривда, дiйснiсть — кров. Й шумить до мене тихий гай: Повiки затули, спiвай, Най сняться нам квiтки, весна, Хоч тут зима й квiток нема. I кличе поле: Тихо будь! Пiснями серця не троюдь! А люди; люди?! Тi мовчать. Що кращi — в тихiм гробi сплять, Й не знаю: чують там вони Моï пiснi, цi тихi сни? А другi — другим байдуже, Для третiх — я спiваю зле. Вони сичать, немов вужi: — Нечистий звук, слова чужi. Спiває не у слушний час, Та пiсня, брате, не для нас! Га! Не для вас. Я знаю те. У вас в душi не те, не те!.. Не голоснi моï пiснi. Вони лунають — мов у снi, У снi якiмсь дивнiм-дивнiм, В недоспанiм, в нездiйсненiм, У снi про щастя, про любов, А дiйснiсть — кривда, дiйснiсть — кров.
МОÏ ПIСНI